Щороку тадиційно 17 листопада відзначають Міжнародний день студента. День який святкують усі студенти світу. Для когось День студента – це просто звичайни день в календарі, а для когось – привід зустрітися з друзями і повеселитися. Однак, хто і як би не сприймав це свято, усі, хто пізнав смак студентського життя завжди знайдуть, що цікавого розповісти.
Тетяна Висоцька, ведуча програм “Вікна-новини”, “ДНК. Свої” на СТБ та загальнонаціонального марафону “Єдині новини” розповіла про своє не довге студентське життя. Після 1-го курсу вона перевелась на заочне і пішла працювати.
“Заочники – це особлива категорія студентів: люди, які майстерно читають по діагоналі і вміють переконливо про це розповідати! Був випадок, коли від утоми я не мала сил переписати конспект, але потрібно було це зробити. Тоді мій хлопець, який згодом став моїм чоловіком, переписав його за мене, і я була йому неймовірно вдячна. Щоправда, розібрати його почерк було завданням не з легких!” — розповіла Тетяна Висоцька.
А комік Повар Даніл вирішив розповісти смішну історію, яка трапилася з ним студентські роки.
“Я після школи вступив в ПТУ і жив в гуртожитку з дітьми, котрі тільки закінчили 9-ий клас, тому з нами були і вихователі. Одна з виховательок мала прізвиськ ПУДЄЛЬ, бо в неї було багато волосся і воно мало обʼєм як у собаки “ПУДЄЛЬ”. Завжди вона у нас забирала кипʼятильники і дуйчики, а також заходила в кімнату, якщо ми не лягали спати в 21:00. Дуже сильно стукала по дверях. Якось до нас в гості на ніч зайшов в гості друг, тихенько, а Пудєль почула, що ми там балакаємо і світло горить, забігла в кімнату і била руками нашого гостя широкими замахами. Було смішно, його хотіли виселяти потім. Цікаво було б дізнатись, а яка б була її реакція, якби вона дізналась, що в неї прізвисько Пудєль. Думаю вона була б дуже зла, але хочеться вірити, що вона б сміялась і погодилась з тим, що вона схожа на Пудєля, тому що самоіронія це круто! Тому дуже хочу, щоб вона побачила цю статтю. Вчився я в Херсоні, в ПТУ номер 9 (Днз ХВПУРГ номер 9). Гуртожиток був на вулиці Миру”, — розповів гуморист.
Надія Матвієво зізналась, що зараз проживає своє студентське життя вже втретє.
“Зараз я переживаю своє третє студентське життя, навчаючись на практичного психолога в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. Найцікавіше в цьому процесі те, що я старша за більшість своїх викладачів. З одного боку, це дещо кумедно, а з іншого – я можу бути натхненням для тих, хто в будь-якому віці хоче почати новий етап у своєму житті, навчитись чомусь новому, освоїти цікаву професію. Ще один цікавий момент – я поєдную своє навчання з тим, що сама навчаю інших. Як коуч, спікерка та амбасадорка розвитку жінок, я виступаю на форумах, організовую майстер-класи, передаючи свої знання й досвід. Таким чином, моє студентство поєднується з викладанням і підтримкою інших на їхньому шляху до саморозвитку. Мій приклад може допомогти тим, хто сумнівається, чи варто повертатися до навчання. Потрібно не боятися ставати студентом, щоб згодом стати фахівцем у тій сфері, яка вам дійсно до вподоби”, — поділилася телеведуча.
Григорій Решетнік розповів що він дуже радий, адже досі дотичний до студентського життя.
“Зрадістю пригадую свої студентські роки, тому що я дипломований диктор, ведучий телепрограми і ми пропадали просто в університеті — репетиції з акторської майстерності, техніки, мовлення, різні постановки, майстерність ведучого. Ми знімали різні програми. Пам’ятаю, як ми перевдяглись в різних тваринок. Зараз це квадробере, а тоді у нас просто було завдання знімати дитячу програму і різні лисички, ведмедика, вовчки, бігали на дитячому майданчику. Тоді мами з дітками жахалися нас, тому що такі дорослі бігали, а ми казали, що це програма для дітей. Тоді це виглядало дивно, але тим не менш ми креативили. Також ми ставили різні етюди, обігрували їх і на вулиці, щоб виходити з зони комфорту. Одна з задач була = стояти під корпусом університету і кричати, щоб докричатись до якогось там 3-4 поверху аудиторія. І це була така постановка. Тоді на мене оберталася вся вулиця. Загалом студентські роки дуже кайфові. Ну і як кожні студенти, завжди були голодні, грошей не вистачало, завжди хотіли їсти, тому шукали різні бутерброди. Як то кажуть, голодні, але творчі студенти. Було дуже весело. Незабутні студентські роки. Зараз вже я викладач в своєму університеті і також на своїх парах закликаю студентів бути сміливими, вірити в себе і завжди пам’ятати, якщо ти багато працюєш, то все обов’язково вдасться. Я щасливий, що продовжую бути у студентстві як викладач”, — пригадав Решетнік.
