У Львові офіційно налічують понад п’ять тисяч об’єктів фонду захисних споруд, а з початку повномасштабної війни на ремонт та облаштування укриттів спрямували понад 350 млн грн. Однак після масованих російських атак частина мешканців міста все ще залишається у квартирах, коридорах чи ванних кімнатах. Чому за роки великої війни у Львові так і не сформувалася зрозуміла для кожного система укриттів — досліджувало видання «Твоє місто».
За інформацією розслідування «Твого міста», одна з головних проблем полягає не лише у кількості захисних споруд, а в їхній реальній доступності для мешканців різних районів. Формальна наявність тисяч об’єктів ще не дає відповіді на питання, скільки людей вони здатні одночасно прийняти та чи можна дістатися до них за кілька хвилин після оголошення небезпеки.
Особливо гостро це питання постало після масованої атаки на Львів 30 липня. Тоді російські удари пошкодили житлові будинки, зокрема на вулицях Патона та Виговського. На Патона загинув молодий чоловік.
Як встановило «Твоє місто», частина мешканців постраждалих будинків під час повітряної тривоги не йшла до спеціально облаштованих укриттів. Люди залишалися у квартирах або спускалися на нижні поверхи. А після удару мешканці, які намагалися потрапити до укриття у розташованому неподалік навчальному закладі, зіткнулися з тим, що воно було переповнене.
Цей випадок фактично оголив значно ширшу проблему: наявність укриття на міській карті ще не означає, що мешканець реально зможе ним скористатися під час атаки.
Понад 350 млн грн і 5 137 об’єктів
За інформацією «Твого міста», отриманою редакцією у відповідь на інформаційний запит, із 2022 року Львівська міська рада, її структурні підрозділи та комунальні підприємства спрямували на ремонт та облаштування укриттів 350 млн 584 тис. 222 грн.
На території Львівської громади при цьому використовують 5 137 об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту.
Однак, як звертає увагу видання, у відповіді міської влади не вказана загальна місткість цих об’єктів. Відтак лише з цифри у понад п’ять тисяч укриттів неможливо визначити, яку частину населення Львова та населених пунктів громади вони можуть одночасно захистити.
У міській раді пояснюють, що після 24 лютого 2022 року Львів зосередився на ремонті та модернізації великих захисних споруд, облаштуванні укриттів у навчальних, медичних і культурних закладах, розвитку споруд подвійного призначення та контролі доступності об’єктів різних форм власності.
За кошти міста відремонтували, зокрема, 252 найпростіші укриття у школах, садочках, закладах позашкільної освіти та культури.
Однак розслідування «Твого міста» вказує й на інший аспект: Львів упродовж цих років переважно ремонтував та пристосовував уже наявні приміщення, тоді як нових великих загальнодоступних укриттів у житлових районах практично не будували.
Саме ця різниця між кількістю об’єктів у звітах та реальною доступністю захисту для конкретної людини і стає одним із головних питань.
Місто визнає: нових укриттів фактично не будували
Голова комісії фінансів та планування бюджету Львівської міської ради Наталія Шелестак у коментарі «Твоєму місту» пояснила, що фінансування ремонту укриттів не є критичним навантаженням для бюджету Львова.
Водночас вона підтвердила важливу деталь: система міста сьогодні передусім орієнтована на ремонт уже наявних укриттів.
Після липневої атаки Львів запропонував ще один механізм — переоблаштовувати під укриття підвали багатоквартирних будинків за програмою співфінансування.
За інформацією «Твого міста», для будинків до 20 квартир мешканці мають профінансувати щонайменше 10% робіт, для будинків від 21 до 50 квартир — 20%, а для будинків із понад 50 квартирами — 30%. Решту покриває бюджет громади.
До кінця 2026 року на програму передбачили 18 млн грн.
Пріоритет мають отримувати будинки, біля яких у радіусі 300 метрів немає іншого доступного укриття.
Підвал може врятувати, але підходить не кожен
У межах матеріалу «Твоє місто» керівник відділу контролю за утриманням захисних споруд та планування заходів цивільного захисту ГУ ДСНС України у Львівській області Ігор Волос пояснив, що звичайний підвал може виконувати функцію найпростішого укриття та захищати від уламків і вибухової хвилі.
Однак рішення щодо кожного конкретного приміщення має ухвалювати комісія.
Фахівці повинні оцінити конструкції будівлі, перекриття, стіни, комунікації, можливість облаштувати санвузол та необхідну кількість виходів.
Тобто підвали можуть стати одним зі способів швидко збільшити кількість доступних місць для захисту мешканців старої житлової забудови. Але це радше спосіб закрити частину нинішнього дефіциту, ніж повноцінна заміна новим захисним спорудам.
Закон уже вимагає нового підходу
Ще одна важлива обставина, на яку звертає увагу «Твоє місто», — зміни законодавства.
8 вересня 2026 року набув чинності Закон №4778-IX, який, серед іншого, вводить поняття захисних споруд публічного доступу.
За поясненням Ігоря Волоса, тепер громада повинна визначати загальну потребу в таких об’єктах: де саме вони необхідні та скільки людей повинні вміщувати.
При цьому можливість облаштовувати найпростіші укриття у підвалах не скасовує необхідності будівництва повноцінних захисних споруд.
Таким чином, перед Львовом постає вже інше завдання: не просто рахувати відремонтовані підвали, а визначити райони, де людям фізично немає куди швидко дістатися під час атаки.
Чому немає укриттів біля зупинок і в парках
Окремо у розслідуванні порушується питання захисту людей, які під час повітряної тривоги перебувають не вдома.
Йдеться про зупинки громадського транспорту, автостанції, парки та інші місця масового перебування людей.
Голова депутатської комісії з питань стійкості та критичної інфраструктури Назарій Бербека визнав у коментарі виданню проблему з такими спорудами.
При цьому в самому Львові вже існує приклад модульного укриття. ЛКП «Рембуд» встановило таку споруду біля центру «Незламні матусі». Вона розрахована приблизно на 50–60 людей, а її загальна вартість становила 3,9 млн грн.
Всередині облаштовані вентиляція, кондиціонування, санвузол та необхідні меблі.
Тобто технічно досвід встановлення подібних конструкцій у Львові вже є.
Крім того, від серпня 2025 року в Україні діє ДСТУ 9329:2025, який встановлює вимоги до первинних мобільних укриттів.
Подібні споруди вже закуповують та встановлюють в інших українських містах, зокрема у Харкові та Києві.
Водночас, як повідомляє «Твоє місто», у Львівській міській раді не назвали конкретних місць і термінів встановлення наступних подібних об’єктів та не пояснили, чому їх досі немає біля автовокзалів, зупинок громадського транспорту та парків.
Питання вже не тільки у грошах
Розслідування «Твого міста» показує парадоксальну ситуацію.
З одного боку, Львів витратив на облаштування та ремонт укриттів понад 350 млн грн, має 5 137 об’єктів фонду захисних споруд, ремонтує підвали та укриття у навчальних закладах.
З іншого — після реальних ракетних атак мешканці окремих районів продовжують залишатися у квартирах, ховатися у ванних кімнатах або шукати найближче придатне приміщення вже після вибухів.
Тому ключовим показником ефективності системи має бути не лише кількість об’єктів у міській статистиці, а їхня місткість, доступність, технічний стан і розташування відносно житлових кварталів та місць масового перебування людей.
Після змін у законодавстві перед містом постає ще одне питання: де саме у Львові необхідно будувати нові захисні споруди публічного доступу і скільки людей вони повинні приймати.
Адже головний результат системи цивільного захисту можна перевірити дуже просто: після сигналу повітряної тривоги людина повинна не шукати, де їй сховатися, а точно знати, куди йти.
Матеріал підготовлено за інформацією розслідування видання «Твоє місто». Дані про фінансування, кількість захисних споруд, позиції посадовців та експертні коментарі наведені за матеріалами видання.
