Спортсмен, голова організації дрифтерів, власник ресторанів у Києві та волонтер Максим Міллер розповідає про своє дитинство, школу та про переїзд до столиці в студентські роки
У якій родині ви виросли?
Спокійна сім’я, не багата, але з чіткою структурованою економією, а отже, все було за планом: і відпочинок, і робота. Мама працювала вчителькою, а тато— інженером. Незабаром тато став пробувати себе в особистому бізнесі разом із мамою. Саме тоді я й підглянув, як можна спокійно працювати один з одним у середині сім’ї.
Як і де проходило ваше дитинство?
Хмельницький- місто Гетьмана, прикордонників та місто великої торгівлі. Багато хто мріяв мати кілька торгових точок на ринку, або працювати на кордоні. У мене мрії були інші, хоча на той момент, вони здавалися не прибутковими, але мріями вони від цього меншими не ставали. Я ходив до школи, у гуртки, тусувався у дворі з хлопцями і крав у тата машину поки ставив її в гараж. А ще я вивчав музику, відвідуючи 4 роки поспіль Школу Мистецтв, де грав на баяні, співав у хорі та танцював. А потім іноді заходив до автомобільної школи, щоб проїхатися на «інвалідці» , будь ласка, просто загугліть “радянський автомобіль інвалідка”.
Що запам’яталося найбільше?
Музична школа та навчання в автошколі. Музика мене структурувала, а автомобілі розслабляли.
Розкажіть про шкільні роки, де вони проходили? Які найяскравіші спогади?
Я змінив три школи. З одної, навіть вигнали за погану поведінку, але це все одна вредна вчителька географії. Потім я навчався у школі інформатики, доречі цей предмет мені давався легко, як і математика та геометрія. У цій же школі №2 я організовував музичні заходи та часто виступав на сцені. У третій школі, вже у Києві, я вступив до команди КВК. Не все було гладко, але я впорався – просто складно було влитися в колектив, коли тебе переводять у 9-му класі до нової школи, у новому для тебе місті.
Де навчалися після школи? Розкажіть про першу роботу?
Я навчався у Національному Інституті «Кіно та Телебачення» на звукорежисера. Так само мені подобалася і режисура та акторська майстерність. Я навчався на стаціонарі, а отже відвідував інститут регулярно. З’явилось багато друзів по творчій діяльності. Вже на 2-3 курсі група хлопців з різних потоків організувалась у студію звукозапису та міні кіностудію. Я долучився до них – це і була моя перша робота. Моя посада називалася звукооператором, але іноді я був і актором студентських фільмів нашої студії.
