Ведучий проєкту “Холостяк” Григорій Решетник поділився думками щодо “ідеальності” своєї родини та розповів, як йому вдалося подолати дитячі комплекси. А також розказав, яким бачить себе за 20 років.
Про те, як боровся з дитячим комплексами
Псоріаз. З двох місяців до дванадцяти років, який був не виліковний. Він був по всьому моєму тілу, і я виглядав як гидке каченя. Десь 70 % тіла були уражені різними ранами. Я ріс таким гидким каченям. У школі чув глузування, що дуже вплинуло на моє сприйняття себе та власну самооцінку. Але мене дуже підтримували батьки, це мені дуже допомагало. Коли я згадую ті часи, мені аж лячно стає, адже цей досвід був травматичним. Я пройшов терапію у психолога, щоб раз і назавжди більше не занурюватися в ті спогади, це в минулому. Зокрема, через причину захворювання, я не міг ходити в басейн, не вмів плавати. Але коли мій син Ваня почав плавати, я вирішив теж спробувати. Це мені було вже 30 років, але мені вдалося навчитися. Тому я прагну показувати людям, що можна ставати кращим, навіть якщо життя кидає виклики. Я кайфую від того, коли допомагаю іншим повірити в себе.
Я пройшов довгий шлях аби досягти успіху, і часом навіть сам дивуюся, скільки всього сталося у моєму житті. Наприклад, щоб стати ведучим проєкту «Неймовірна правда про зірок», мене затверджували більше ніж півроку. Відверто скажу, що й досі є моменти, коли я в собі сумніваюся.
Про “ідеалізований” медійний образ родини Решетників
Моє сімейне життя вдале: прекрасна дружина, чудові діти. Але часто люди припускають, що це лише образ, імідж.
Доволі часто чую закиди щодо “ідеальності” нашої родини. Я не буду нав’язувати свій спосіб життя іншим, доводити щось. Ідеалізований образ нашої родини в медіа — це те, що люди бачать через екран, і, звісно, це лише частина нашого життя. Ми показуємо щасливі моменти, нашу гармонію і любов, але, як і в будь-якій родині, у нас також є свої виклики, про які не завжди говоримо публічно. Ідеальність — це дуже суб’єктивне поняття. Що здається ідеальним для когось, може бути зовсім іншим для іншої людини. Ми завжді щирі, але важливо пам’ятати, що за будь-якою картинкою стоїть реальне життя з усіма його нюансами. Звісно, що сварки ми у соціальні мережі публікувати не будемо.
Пам’ятаю, як років дванадцять тому, коли ми з дружиною тільки одружилися, я не приховував її від підписників. Тоді це було не дуже модно серед відомих людей — говорити про свої другі половинки. Всі думали, що це лише для піару або чогось подібного. Але я сказав: «Ні, це моє життя». Я відкрито заявив, що люблю свою дружину, показав обручку на пальці і так само відверто розповідаю про наших дітей.
Я вважаю себе відповідальним чоловіком. Мої батьки прожили разом більше 40 років, і я виріс в люблячій родині. Це для мене приклад. Тепер ми виховуємо трьох синів. Ми, як батьки, хочемо щоб наші сини виховувалися в любові та ніжності. Ми не б’ємо їх, не ламаємо психологічно, а навпаки — працюємо над їхнім розвитком. Таким чином, суперечки в нашій родині — це нормальне явище. І ми працюємо над нашими стосунками, щоб вони були найкращими. Я дуже вдячний Христині за її мудрість, за її любов і взагалі щасливий, що її зустрів. Моя дружина — свята людина для мене..
Як Григорію вдається тримати баланс між сім’єю і роботою.
Я намагаюся не розподіляти обов’язки, а безпосередньо брати в них участь. Попри мій робочий графік, приділяю увагу синам. Залишаюся вдома з ними, мию посуд, прибираю, виношу сміття — вибачте за деталі. Мої діти дуже швидко ростуть, тому я хочу максимально насолодитися моментом разом із ними. Вважаю, якщо у людини є бажання, завжди можна знайти час. Я беру дітей на роботу, їм цікаво дивитись, чим я займаюся. Нещодавно мої сини дублювали мультик, беруть приклад з мене (сміється). Мене, як батька, це дуже тішить. Адже я 20 років займаюся дубляжем. Це той випадок, коли радієш за синів
Про те, чи збирається поїхати з країни
Ні, я однозначно планую жити в Україні. Після всього, що ми пройшли, з усією відданістю люблю свою Батьківщину. Під час повномасштабного вторгнення ми були в Україні разом зі своїми маленькими дітьми, ми не виїжджали з країни. Ми переїхали на півтора місяця до Івано-Франківська, але як тільки ЗСУ звільнили Київщину, ми повернулись разом із дружиною та розпочали реалізовувати свої проєкти. Заснували благодійний фонд. Емоційно важко, але ми точно будемо жити тут. І мої онуки та онучки дізнаються, наскільки Україна велика та яка вона чудова, який шлях вона пройшла.
Що Григорій Решетник планує робити за 20 років
О, у мене безліч планів! Я ще молодий та досить амбітний 40-річний чоловік (сміється). По-перше, планую виховувати своїх онуків. Сподіваюся, що мої сини подарують мені чудових онуків та онучок. По-друге, хочу власним прикладом надихати їх на реалізацію власних проектів. І вірю, що навіть за 20 років, гуляючи набережною, буду зустрічати юних шанувальників та шанувальниць проєкту «Холостяк». І з задоволенням поспілкуюсь із ними за 20 років!
