Акторка Надія Хільська, яка зіграла Патрісію Крушевську в серіалі «Кава з кардамоном», розповіла про кастинг у проєкт, улюблені образи, роботу на майданчику та досвід у дубляжі й музиці.
Як ти потрапили до серіалу «Кава з кардамоном»? Це був класичний кастинг чи тебе особисто запросили до проєкту?
Це був звичайний кастинг — я просто прийшла на проби. Якщо чесно, вже не дуже пам’ятаю деталі, бо це було давно. Здається, спочатку записувала самопроби, а потім мене покликали на живий кастинг із партнеркою — Олена Лавренюк.
Також була сцена з Коко. На цю роль тоді пробувалися Ілля Чопоров та Іван Білаш. У підсумку роль отримав Іван — і, як показали зйомки, він дуже органічно вписався в образ, з ним було легко й комфортно працювати. Іллю, я знала номінально, бо він грав у виставі «Кабаре» — на той момент дуже гучній і популярній постановці.
Кастинг проходив як зазвичай, нічого незвичного. Знаю, що на цю роль пробували багато акторок. Пізніше продюсерка та виконавиця головної ролі Олена Лавренюк згадувала, що після моїх проб ще дивилися інших актрис, але в голові вже була саме моя кандидатура.
Коли прописували Патрісію, вона теж мала бути зі шпіцем. І режисерка Ірина Громозда побачила в мене в сторіс мого песика й сказала: «Боже, Надю, це саме така собака, як я уявляла, коли ми створювали твою героїню».
Тож, мабуть, усе просто склалося так, як мало скластися.
Ти зіграли Патрисію Крушевську — чи одразу пробувалася саме на цю роль? Можливо, були проби на інших героїнь серіалу?
Ні, мене одразу пробували саме на цю роль. Я прочитала сценарій — і ця героїня мені дуже сподобалася, тож пробувалася тільки на Патрісію. Вона справді дуже яскравий персонаж.
Патрисія — дуже яскравий персонаж. Скільки загалом образів (луків) ти змінили під час зйомок і який із них став вашим улюбленим?
Я не рахувала точно, але приблизно було шість костюмів: дві бальні сукні, чотири повсякденні образи та кумедний домашній халатик із бігудями в одній сцені.
Мені подобалися всі сукні, але, напевно, найулюбленіший образ — це той, що для скачок. Я в ньому відчувала себе по-особливому: він чомусь нагадував мені вайб фільму «Пірати Карибського моря», ніби я на кораблі.
Наскільки твій власний характер перетинається з Патрисією Крушевською? У яких рисах ти впізнаєш себе, а де тобі можливо довелося повністю виходити зі своєї зони комфорту?
Вона дуже легка, відкрита, комунікабельна — у цьому ми справді схожі. І, мабуть, у силі характеру теж: Патрісія змогла дати відсіч мамі й брату, сказати все, що думає.
Щодо зони комфорту — навіть не знаю, що має статися, щоб акторка з неї вийшла. Ми ж у будь-якому разі маємо виправдати свого персонажа, прожити його історію. Тому моментів, де мені було б зовсім некомфортно, у мене не було.
Перед камерою завжди є момент «збору». Як це відбувається у тебе? Чи маєш свою маленьку традицію або прийом, який допомагає ввімкнутися в роль?
Якщо чесно, якихось особливих традицій чи «фішок» у мене немає. Усе залежить від сцени. Якщо вона серйозна — як, наприклад, у кабінеті з Ада Роговцева та Олександр Кобзар — я просто намагаюся максимально зосередитися.
Можу відвернутися обличчям до стіни, побути наодинці із собою, «набрати» емоцію — і вже з цим заходити в кадр.
Це спосіб усамітнення настільки, наскільки це можливо. Бо на майданчику, де навколо 40–50 людей знімальної групи, повністю відключитися складно. Тому просто знаходиш свій внутрішній фокус і працюєш.
Надю, ти брали участь у співочому проєкті — чи замислювалася про розвиток у музиці? Чи можемо ми колись побачити тебе не лише в кадрі, а й на сцені як співачку?
Насправді це доволі матеріально затратна професія. Тому я, мабуть, хотіла б займатися музикою більше для душі.
У мене є одна авторська пісня, яку я присвятила своєму чоловікові — написала її в річницю його загибелі. Але сказати, що маю великі амбіції в музиці — ні.
Водночас я не закриваюся від цього. Якщо раптом складеться — я точно не буду проти. Якби я займалася музикою, це було б щось у стилі Adele — емоційне й глибоке виконання.
Мені було б цікаво заспівати в театрі або зіграти в мюзиклі — чи то на сцені, чи в кіно. Це одна з моїх мрій.
Окрім роботи в кадрі, ти активно займаєшся дубляжем. Скільки приблизно проєктів уже є у твоєму арсеналі?
Ой, чесно, не рахувала, але серед моїх проєктів були: «Бріджертони» (4-му сезоні є персонажка, з ампутацією — це героїня на ім’я Hazel), «Місія неможлива: Фінальна розплата», «Служниця» (роль подружки та інспекторку з пробації), «Будинок з діаманту», «Арґайл», «Зоотрополіс – 2», «Вкрадена», «Токсичний месник». І це ще не повний список — роботи дуже багато.
Ще у мене була роль у мюзиклі про Діву Марію та Ісуса. У мене там небагато реплік, але я виконувала пісню. Було дуже хвилююче, бо співати для мюзиклу — це зовсім інше, ніж просто співати. Хоч я давно не практикувала, попри те що маю освіту професійної співачки, усе одно було трохи страшно й дуже хвилююче.
І наостанок, розкажіть, будь ласка, три факти про себе, які майже ніхто не знає — щось неординарне або несподіване.
- Після зйомок у «Каві з кардамоном» я схудла на 17 кілограмів, дотримуючись інтервального голодування, без жодних уколів чи радикальних процедур.
- я натуральна руда і ніколи не фарбувала волосся.
- У 2026 році я вперше спробувала себе як ведуча шоу «Без меж» на телеканалі «Дім», де ветерани ЗСУ з ампутаціями долали різні перешкоди за грошову винагороду. Це був для мене виклик, адже доводилося одночасно говорити текст і слухати, що редактор каже у підслушку “вухо” називається на телевізійному сленгу й тримати контакт з учасниками.
Розмовляла Валерія Соловей
