Більша частина ампутованих кінцівок у військових можна було врятувати. Про це в інтерв’ю Євгену Комаровському розповів ініціатор національної програми #ВрятуйКінцівку Сергій Сошинський.
Мама двох дітей Світлана пригадує обстріл росіян на Київщині. Тоді загинув її чоловік, а жінка ледь не втратила ногу.
«Двох артерій немає, їх відірвало. За мене більше ніхто не став братися. Ногу хотіли ампутувати. Але з’явилась надія. Надскладну травму таки взялися лікувати фахівці з нацпрограми #ВрятуйКінцівку. Це — найбільший шанс у житті. Лікарі сказали: відрізати зможуть завжди, ми постараємось врятувати», – розповідає Світлана.
Жінка вдруге стала мамою за місяць до великої війни. А у березні 2022 року з родиною потрапила під обстріл. Згадує, що вся була прикидана землею. В голові стояв шум. Побачила, як кістки та м’язи висять на розтрощеній нозі. Світлана пройшла понад 17 операцій. Лікарі спостерігають та підтримують її стан.
Тисячі травмованих українців стоять в чергах на операції, їх кінцівки гнояться, грошей на закупівлю ортопедичних імплантів катастрофічно не вистачає. Чекання зменшує вірогідність врятувати функцію рук і ніг. М’язи атрофуються, нерви втрачають чутливість.
На підтримку поранених виступив Доктор Комаровський. Він шокований такою ситуацією.
Експерти стверджують, що нині понад 70% поранень — це травми рук і ніг. В інтерв’ю з ініціатором національної програми #ВрятуйКінцівку Сергієм Сошинським, Доктор Комаровський висвітлив ряд шокуючих проблем з лікування поранених й дійшов до вражаючих висновків щодо протезування й збереження кінцівок в Україні.
Сошинський закликає владу змінити підхід до порятунку кінцівок в Україні.
За його словами, на протезування держава витрачає понад 2 млн грн на одну людину. А на збереження руки чи ноги усього 8 635 грн.
Якщо розв’язати проблему збереження кінцівки — людей з інвалідністю в Україні стане набагато менше.
«Рятувати кінцівку для нашої країни набагато вигідніше, ніж її протезувати. Та коштів виділяється катастрофічно мало. Вони йдуть на дороги, стадіони, зйомки кіно»,– зазначає Доктор Комаровський.
Після якісного лікування і реабілітації до Сил оборони може повернутися більша частина українських бійців. Та поранені не можуть довго чекати. Їм потрібна підтримка суспільства у розв’язання нагальної проблеми з фінансуванням збереження кінцівок.
З тяжкою вогнепальною травмою плеча госпіталізували й стрільця, помічника кулеметника Олега, пораненого під час вуличного бою у Бахмуті.
«Я знаходився на відкритому секторі. По нас відкрили вогонь. Через дорогу був побратим — Сашка. Він загинув у мене на очах. А мені попало в плече. Я вцілів», — каже військовий ЗСУ.
За плече й руку Олега боролися багато спеціалістів в різних лікарнях України. Повністю розтрощений суглоб, ліве плече, перелом руки й травма стегна. Медики звернулися по допомогу до нацпрограми #ВрятуйКінцівку — благодійники привезли хірургів з Києва до Луцька.
«Моє плече настільки дрібно розбите, що лікарям нема до чого прикручувати, за що вхопитися. Та медики борються. Зробили декілька операцій. На крайній — скріпили пластинами кістку. Далі — ендопротезування суглоба. Зараз мене виписали додому. Краще жити з двома руками, ніж з одною. Лікарі кажуть, що при правильному підході функції кінцівки можна відновити до 100 відсотків», — радіє військовий.
ЗМІ вигідно показувати людей без ніг та рук задля емоційної картинки. Це робить рейтинги. А людина з цілими кінцівками, що пройшла 21 операцію, щоби ту ногу зберегти — майже нікому не цікава — йдеться в інтерв’ю.
За даними експертів, очікувана кількість людей з ампутаціями становить вражаючу цифру — від 17 000 до 22 600. Програма #ВрятуйКінцівку покликана цю цифру знизити.
У межах національної програми планується провести від 15 тисяч до 40 тисяч операцій протягом одного-трьох років.
Вартість врятованої кінцівки становить, в середньому, 45 721 грн і нацпрограма ці витрати дофінансовує.
Держава не встигає повноцінно забезпечувати фінансування з порятунку кінцівок, а місцева влада не розуміє, що таке лікування потрібно дофінансовувати.
На жаль, поранені вимушені шукати великі кошти, щоб врятувати свої кінцівки від ампутацій.
«Всі ми щодня ходимо вулицями України та помічаємо, як змінюється наша реальність. Ми бачимо все більше молодих, ззовні здорових хлопців, які йдуть невпевненою ходою чи незграбно тримають палицю у руках. Та якщо придивитися — там протези, а ще біль, лють і образа. Важливо, щоб поранені воїни, що пролили кров за країну, не відчували, що залишились наодинці зі своїми проблемами.
Ми могли б жити в зовсім іншому світі, де у 80% цих хлопців залишили б власні руки та ноги. І нам це під силу. Лише разом, як українці збирали на дрони та Байрактари, на амуніцію і машину ЗСУ — підтримати медицину. Мають включатися всі: держава, благодійники, фонди, звичайні громадяни, лікарі. Ми маємо допомогти нашим воїнам, яких було тяжко поранено, врятувати кінцівку і забезпечити зовсім іншу якість життя»,- зазначає Сергій Сошинський.
Сошинський наголошує на важливості розгляду цієї проблеми та забезпеченні ефективного лікування для поранених військових та громадян, які стали жертвами російської агресії.
