Переїхавши до США, Христина Баранська залишила все, що мала в Україні, — клієнтів, друзів і звичне життя. Та замість страху обрала віру у свої руки, професіоналізм і українські стандарти краси. Сьогодні вона володіє студією краси у Каліфорнії, де задає нову планку сервісу для американського ринку.
Як змінилося ваше життя після переїзду до США, і які були найперші виклики?
Переїзд до США став для мене моментом переосмислення всього. Я залишила знайоме життя, друзів, клієнтів — і почала з нуля в країні, де все працює інакше. Найскладніше було довести, що навіть без “американського старту” можна створити щось своє. Я не мала знайомств чи готової бази, але мала віру у власну майстерність. І ця віра стала основою мого шляху.
Чи відчували ви страх починати все з нуля в іншій країні, і що допомогло вам його подолати?
Так, страх був — і великий. Починати все з нуля без звичного кола людей, без підтримки поруч — це справжній виклик. Але я ніколи не була самотня в цьому шляху. Мій чоловік став моєю опорою й натхненням — навіть за тисячі кілометрів він вірив у мене, підбадьорював і нагадував, чому я почала цей шлях. Його підтримка дала мені силу не зупинятися й довела, що коли поруч є віра, то жодна відстань не завадить здійснити мрію.
Що стало переломним моментом, коли ви вирішили: “Я відкрию власну студію в Каліфорнії”?
Це рішення не прийшло за одну ніч. Я бачила, що в американській nail-індустрії бракує тієї педантичності, чистоти й естетики, які закладені в українській школі манікюру. Я зрозуміла: або я підлаштовуюся під місцевий формат, або створюю щось зовсім нове — The Nails, де кожен клієнт відчуває європейський рівень сервісу. Так і з’явилася моя студія, яка сьогодні стала частинкою українського професіоналізму в Каліфорнії.
У чому полягає ваш “європейський підхід” до манікюру, який ви впроваджуєте у США?
Мій європейський підхід — це про повагу до деталей і турботу про здоров’я клієнта. Усе починається з чистоти, стерильності та індивідуального підходу. Я працюю без поспіху, без болю, без крові — так, як звикли найкращі майстри в Україні. Для мене манікюр — не просто покриття, а естетичний ритуал, у якому кожен рух має сенс. Я перенесла в Америку культуру європейського сервісу — і клієнти одразу відчули різницю.
Які стандарти стерильності та обслуговування відрізняють вашу студію від типових американських салонів?
У більшості салонів США головний акцент робиться на швидкість, а не на якість. У мене ж усе навпаки — головне безпечність, чистота й точність. Кожен інструмент проходить три етапи дезінфекції та стерилізації в автоклаві, а всі файли й бафи — одноразові. Я працюю лише в рукавичках і з індивідуальними наборами для кожної клієнтки. Це не просто стандарт — це мій принцип. Люди приходять до мене, бо знають: тут усе продумано до найдрібнішої деталі.
Що було найскладнішим у проходженні ліцензування в США, і як це змінило вашу професійну впевненість?
Найважчим для мене був саме процес ліцензування — я складала іспит шість разів протягом року. Навіть те, що я добре знаю англійську, не допомагало, бо іноді просто не розуміла формулювання запитань або контекст, у якому вони ставилися. Правила в США зовсім інші: тут не обрізають кутикулу, мають інші стандарти гігієни й техніки. Це було викликом — прийняти, що навіть у знайомій професії все доводиться вчити заново. Але саме через ці труднощі я стала ще впевненішою: сьогодні я маю не просто ліцензію, а й розуміння двох систем — української та американської — і можу об’єднувати їх найкращі сторони у своїй роботі.
