Ведучий телеканалу СТБ Григорій Решетник розповів, які принципи виховання свого тата він наслідує, а від яких відмовився. Ведучий з теплом пригадує своє дитинство, а тому намагається зробити так, аби і його сини були йому вдячні.
- Чи можете ви розповісти про найцінніші уроки, які ви отримали від свого батька у дитинстві?
-
- Мені пощастило вирости у повноцінній родині люблячих батьків. Вони вже понад 40 років разом. Тато для мене завжди був яскравим прикладом того, як потрібно ставитися до своєї жінки і до своїх дітей. Він працював багато та все ж знаходив час на виховання мене і сестри. Передусім він привив мені волю завжди йти до перемоги і передав свій бойовий характер. Він грав зі мною у футбол, займався бігом і не тільки. Батько цим поселив в мені думку, що якщо поставити перед собою ціль – ти обов’язково її досягнеш. Також він завжди наголошував, що життя справедливе і добро завжди перемагає зло. Ще в дитинстві він навчив мене нічого не боятися. Хоча я був чемною дитиною та коли відчував небезпеку, точно вмів себе захистити. І в голові своїй я завжди тримав татові слова, що треба вміти приймати виклики, не здаватися та йти до кінця. А якщо впав, то підніматися і рухатися далі. Я дуже вдячний йому за це моє розуміння.
- Які методи виховання використовував ваш батько, коли ви були маленьким? Чи були вони строгими, м’якими, чи, можливо, змішаними?
- Мені здається, що у наших батьків не було часу вивчати і слідувати різним методикам виховання. Та й не було їх відомо тоді стільки є зараз. У 80-90-х головна батьківська задача була – прогодувати дітей. Думаю, виховували вони нас керуючись інтуїцією, навіть десь імпульсивно. Мої батьки дуже любили нас із сестрою. Хоча іноді я на горіхи отримував-таки, бо був ще тим шибеником у школі. Тато міг навіть лозиночку до рук взяти за якісь погані оцінки. За це на батьків своїх я не ображаюся. Вони дали мені все найкраще. Методи виховання у наших батьків були інтуїтивними, змішаними, але точно сповнені любові і бажання виростити хороших людей.
Це був їхній досвід. Я ж вважаю, що піднімати руку на дітей та близьких – табу. Ми цю “радянську виховну систему” у своїй родині навіть не розглядали.
- Чи є якісь конкретні принципи або правила, яких дотримувався ваш батько, і які ви зараз використовуєте у вихованні своїх дітей?
- Насамперед потрібно завжди дотримуватися свого слова. Якщо щось пообіцяв – ти маєш розбитися вщент, але виконати сказане. Я передаю цю настанову від свого батька до своїх дітей. Вважаю, що цей принцип дуже важливий, зокрема для чоловіка. А ще важливо бути чесним, порядним, принциповим. Також прививаю синам вірну модель ставлення до жінки (дружини, мами, подруги). Мій батько, наприклад, навіть подумки ніколи не образив маму. Звичайно суперечки були у їхніх стосунках, але вони намагалися сваритися тишком, коли ми вже полягали спати. І скоріше це були не сварки, а імпульсивні дискусії. Агресії чи аб’юзу у нашій родині ніколи не було. Також мій батько завжди казав, що чоловік має працювати, бути різностороннім та багатофункціональним – опорою у родині. Про це теж наголошую своїм дітям. Тато завжди казав: “У нас в армії так: не вмієш – навчимо, не хочеш – змусимо”. Може це звучить трохи ультимативно. Але це скоріше про характер і про принципи, що мають бути у чоловіка.
- Чи були у вашій родині традиції або звички, які ви прагнете зберегти та передати своїм дітям?
- Ми маємо родинні традиції. Авжеж це святкування важливих подій у колі сім’ї, свята усілякі і просто приємне спільне проведення часу. Коли я був малим, то ми з батьками ходили до Миколаївського зоопарку. Це було неймовірно. Свої враження я пам’ятаю й досі. Бажання подарувати свято дітям завжди відчувалося у нашій сім’ї. Це дуже важливо, погодьтеся. Ще пам’ятаю як в дитинстві новорічну ялинку наряджали цукерками та мандаринами, бо іграшок не було. Як ми тишком з сестрою все те під’їдали. Згадую ще як тато приносив ялинку, як ми його чекали дуже і всі разом ставили дерево. Ось ці милі та теплі традиції я відроджую і в своїй сім’ї.
Ще один яскравий дитячий спогад – коли мене на літні канікули відправляли в село до дідуся та бабусі. Там було велике господарство – 5 корів, свині, кури. І ми, онуки, п’ятеро, які приїздили, все літо допомагали: доїли корів, заготовляли сіно. Так нас привчали до роботи. Це дуже теплі спогади, добрі та результативні. Я також намагаюся привчати дітей до роботи, і фізичної, і розумової. Це потрібно аби у майбутньому знайти свою ціль, чесно працювати і стати професіоналом.
- Як змінилися ваші погляди на виховання дітей з моменту, коли ви самі стали батьком? Чи є щось, чого ви навчились у свого батька, що допомагає вам зараз?
- Наша методика виховання з Христиною відрізняється від виховних методів моїх батьків. Ми готувалися до появи дітей і перелапалити купу інформації: література та курси. У наших батьків такої можливості не було.
Я повністю занурений у виховний процес. Раніше ж вважалося, що жінка більше несе відповідальність за це, бо чоловік заробляє гроші. У нас в сім’ї такого немає. Ми ділимо обов’язки порівну. Я власним прикладом намагаюся надихнути своїх дітей. Ми з дружиною, перш за все, говоримо з ними і намагаємося не кричати на малих. А ще в родині Решетніків заборонена ненормативна лексика. Я пояснюю дітям, що висловлюватися краще нормальною мовою. Її розуміють краще.
- Чи є ситуації, коли ви свідомо уникаєте методів виховання, які використовував ваш батько? Якщо так, то чому?
- Я вважаю, що не можна піднімати руку на дітей. Я повторюся, що не ображаюся за такий виховний момент у моєму дитинстві, але такі методи я не розумію і не застосовую. Мій батько не бив мене регулярно, в жодному разі, але міг дати по п’ятій точці, коли вже емоції зашкалювали. Зараз ми вже всі розуміємо, що жодного аб’юзу чи фізичного насильства взагалі не має бути стосовно дітей. Це заборонена і табуйована тема. Дорогі батьки, ви чи не найбільший приклад для своїх дітей, особливо поки вони в дитячому та підлітковому віці. Зважайте на те, які принципи життєві ви вкладаєте в них у цей важливий період зростання. Пам’ятайте, що від нас залежить якими стануть людьми наші діти.
- Як ви вважаєте, що було найбільш ефективним у вихованні вашого батька, і як ви адаптуєте ці методи до сучасних реалій?
- Мій батько дуже мудрий. Ми спілкувалися часто з ним по чоловічому і розбирали різні ситуації. Це мене навчило розуміти життя і знаходити підхід до своїх синів. Пам’ятаю, у підлітковому віці я був дуже емоційним відносно мами і тато якось мені сказав, що йому я можу сказати все, що завгодно, а мама – це святе і її треба берегти. Тоді у мене все розклалося по поличках. Я і своїм хлопцям зараз кажу, що мама у нашій родині – свята, і що вони мені можуть емоційно висловлювати всі свої думки і переживання, а маму нашу треба берегти.
- Які поради ви могли б дати молодим батькам, виходячи зі свого досвіду та досвіду вашого батька?
- Найголовніша порада – народжуйте діток. Діти – це прекрасно. Не відтягуйте цей процес. От, попри всі обставини. Українців має ставати більше. Розвивайтеся поруч зі своїми дітьми. Просіть порад для їхнього виховання, шукайте відповіді на запитання, що вас хвилюють, якщо досвіду власного не вистачає. Приділяйте час своїм дітям. Вони дуже швидко виростають. Бо потім можна шкодувати, що не бачили за справами та роботою як вони зростали. Вірте у свою малечу, любіть, цілуйте, обіймайте. Зараз це особливо важливо. Дуже багато методик виховання зараз є. Шукайте свою. І не ламайте дітей. Любіть їх і будьте щирі.
- Чи є у вас якісь особливі спогади, пов’язані з вашим батьком, які особливо вплинули на ваше бачення ролі батька?
- Я вже казав – що це любов і віра. Згадую історію, коли в дитинстві гуляв з татом і випросив у нього холодний молочний коктейль. Він мені купив за умови, що не “здам” його мамі. В результаті, я прийшов і все видав нагора, бо в родині у нас ніколи секретів не було. І тепер мої хлопці так самісінько приходять і розказують щось по секрету спочатку мені, а потім всеодно все розказують мамі. І секрет стає не секретом. І я розумію – десь я це вже бачив. Ось ця відкритість у родині дуже важлива. Це максимальна довіра. Вірте своїм дітям та не обманюйте їх. Вони дуже чутливі до неправди. Вмикаймо нашу батьківську мудрість.
- Які цінності ви вважаєте найважливішими для передачі своїм дітям і як ваш батько допоміг вам сформувати ці цінності?
- Колись я почав навчатися на фінансиста та потім змінив своє рішення. Я вирішив кинути все і рванути за своєю мрією диктора і ведучого телепрограм – вступив до Київського університету Кіно та телебачення. Батьки дуже мене підтримали в той момент і сказали, щоб я йшов за своєю мрією. Вони знали як я охоче займався танцями і в театральній студії. Вони підтримали мене і повірили в мене. До чого це я? Я зараз батько трьох дітей. В мене хтось футболіст, хтось творчий, хтось математик.. і треба вміти розгледіти ці таланти, підсвітити, підтримати. Це дуже важливо – допомогти розкритися дитині, щоб вона реалізувалася у житті і стала щасливою. Треба бачити в своїх дітях особистостей. Цю цінність в мене заклали мої батьки. Її ж з часом передам і своїм дітям.
