Ексклюзивне інтерв’ю для STB.UA з акторкою Кароліною Мругою – про роботу в серіалі «Обмежено придатні» та нові грані своєї героїні.
Кароліно, після «Уроків толерантності» ви знову опинилися в одній «родині» з Олександром Яремою, Оленою Узлюк і Сашком Піскуновим, та ще й з режисером Аркадієм Непиталюком. Коли вам зателефонували з пропозицією — це було «о, знову наша команда» чи все ж хвилювання, бо нова історія зовсім інша?
Це було водночас хвилююче і радісно. Команда фільму, а згодом і команда серіалу – це прекрасні люди, з якими працювати – це велике свято.
У «Уроках толерантності» ви грали доньку цієї ж родини. Чи залишилася ваша героїня тією самою людиною в «Обмежено придатних», чи війна її сильно змінила? Які нові грані ви відкрили в своїй героїні?
У фільмі Діана була молодшою, і на мою думку, найголовніше що її спіткало там – це відкриття себе як дівчини. А в серіалі ми бачимо вже дівчину зі своєю думкою та поглядами, але також людину, яка стикається з труднощами війни, труднощами розлуки, виборів.
Як ви думаєте, у чому терапевтичний ефект серіалу для українського глядача?
Якщо глядач дізнається щось про себе або для себе під час перегляду серіалу, напевно це і буде терапевтичною дією
Аркадій Непиталюк відомий умінням поєднувати гумор із драмою. Який його найсильніший режисерський інструмент щодо взаємодії з акторами?
Довіра і сумнів водночас. Він довіряє акторам і до кожної думки ставиться відкрито та натхненно. Але також він безпосередній шукач в процесі створення, він дозволяє собі сумніватися.
Ваш театральний шлях поєднав два дуже різні простори — Національний театр ім. Франка і камерний театр на Печерську. Як ви потрапили до кожного з них? Чи були моменти, що стали для вас знаковими — ті, після яких ви зрозуміли: «Так, це саме моє місце»?
Моє місце – це кожне місце, де я творю, живу і споглядаю. Потрапила до театру Франка, пройшовши конкурс як і багато інших акторів. А в Театр на Печерську мене запросили під конкретний проєкт у 2022 році. Це була вистава за пʼєсою Ніни Захоженко «Я, війна і пластикова граната». Я, Григорій Наумов та Анна Романова грали підлітків, які розплющили очі в новій воєнній реальності з бажанням і страхом водночас віднайти себе змінених.
Ви одночасно існуєте у двох дуже різних театральних екосистемах — масштабна сцена театру Франка та інтимний простір Печерського театру. Чи відчуваєте, що ці два світи формують вас як акторку по-різному? І чи буває так, що камерна щирість одного театру допомагає вам на великій сцені, а енергія Франка — у мікромоментах камерної гри?
Наразі в Театрі на Печерську я граю лише в одній виставі, тому все ж основне театральне поле – це театр Франка. Але в моєму творчому житті більше ніж дві екосистеми, і всі вони формуються мною, і всі вони формують мене. Мистецтво – це матерія, яка переплітає все, що торкається мене в цьому прекрасному житті. Тому, звісно, різні досвіди на різних сценах, майданчиках переплітаються між собою, створюючи те, що я люблю.
Які вистави за вашою участю ви б порадили подивитися глядачам? Можливо, є ті, що особливо вам важливі?
Я просто радила би ходити до театру, а Кароліна Мруга шикарна всюди, де зʼявляється.
Уявіть: вам дзвонять із Голлівуду й кажуть: «Кароліно, ми бачили вашу гру. Хочемо запропонувати роль, яку не зіграє ніхто інший». Якою ви уявляєте цю роль? Це мала б бути героїня з українським корінням, історичний персонаж, жінка з надлюдською силою чи, можливо, абсолютно непередбачуваний образ, у якому ви мрієте себе відкрити?
Мрію зіграти Лілларда.
В Україні часто беруть у кіно та серіали блогерів чи співачок, навіть якщо вони не мають акторського досвіду. Як ти до цього ставишся? У Голлівуді теж таке практикують — Леді Гага, Дженніфер Лопес, Джастін Бібер. Як думаєш, у нас це працює так само якісно, як там, чи все ж відрізняється?
Від щирого серця бажаю Джастіну успіхів в акторстві.
В кіноіндустрії часто ділять акторів на медійних і не медійних. Чи важливо для тебе стати медійною, чи ти більше зосереджена на роботі в театрі й не женешся за цією славою?
Не важливо.
Як ти обираєш ролі, де грати, а де ні? Багато твоїх колег скаржаться на низьку якість сценаріїв. Для тебе це важливо — чи ти більше орієнтуєшся на роль, команду чи інші фактори?
Для мене важливо все. Я орієнтуюсь і на сценарій, і на команду, і на роль, і на умови роботи.
Які у вас хобі? Що любите робити у вільний час, щоб відволіктися від роботи і перезавантажитися?
Кохаю, читаю, скролю тікток, подорожую.
І наостанок, розкажіть, будь ласка, три факти про себе, які майже ніхто не знає — щось неординарне або несподіване.
- Я врятувала пташку коли мені було 3 роки;
- Я люблю проєкт «Холостяк», а також «МастерШеф».
Розмовляла Валерія Соловей.
